Re: цензії
- 19.09.2024|БуквоїдTasty Communication: How to Understand and Be Understood
- 19.09.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиПро мову, боротьбу і єдність нації – популярно
- 13.09.2024|Олег СоловейРелігія страждань
- 13.09.2024|Артур ЛантанРосійська війна проти України: Як нам розірвати 400-річне замкнене коло
- 11.09.2024|Роман ТкаченкоЧи «нормальні люди»?
- 11.09.2024|Віктор ВербичЄвген Сверстюк в іпостасі проповідника зі шпагою
- 05.09.2024|Ігор Павлюк«Їжаки»
- 26.08.2024|Юлія ХорошиловаКартка Марії: сповнена щедрістю та любов’ю історія
- 26.08.2024|Олег СоловейНа сонячному боці
- 24.08.2024|Віктор ВербичРашизм-путінізм: убивчий фатум імперської традиції
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
Re:цензії
Павло Вольвач: «Українська поезія справді розкішна…»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Павло Вольвач.
Найголосніші літературні з’яви останнього часу, гадаю, не пройшли повз мене. В цьому ряду одним із найпомітніших мені видається роман Василя Шкляра «Чорний ворон», історичне полотно про фінальний, певно, найтрагічніший (але від того не менш героїчний) період українських визвольних змагань 1917-1922 рр. Довше й детальніше про цей твір скажуть літературні критики й літературознавці, вказуючи на вільні й невільні вади та ґанджі, вже вони до цього активно приступили. Зі свого боку скажу коротко: маємо «у висліді» сильний твір про героїчний, сказати б, борний тип українця. Тип живий, справжній, з плоті й крові. Присутність якого серед будь-яких часів і теренів (чи неприсутність) якраз і визначає національні перспективи. Хай сильні світу цього розкладають геополітичні пасьянси, в хитромудрих плетивах яких, звісно, немає місця навіть для тіні України, хай розпатякують про щось політологи, хай носять свої бундючні туші державці (і за сумісництвом антидержавці), хай там що, а «Чорний ворон» буде робити своє. Йти в серединну Україну – туди найперше – й ненав’язливо вводити в кров щось дуже важливе. Гадаю, що прийде, вже хоча б тому, що автор, разом із видавцем («Ярославів Вал»), відомим письменником Михайлом Слабошпицьким діють в цьому напрямку дуже активно й фахово.
Прочитав, давно вже хотів, книгу Едуарда Лимонова «СМРТ». Сербська смерть, тобто СМРТ, швидша від російської, «вона як свист турецького ятагана», стверджує автор. Книжка саме про це: про смерть, про війну, про югославську бійню початку 90-х років ХХ ст.. та про епізоди інших війн, на котрих побував епатажний Edward. Ставитися до нього можна як завгодно (деякі українські літератори, знаю, кривляться), але пише Лимонов здорово: динамічно, стисло, смачно, дуже точно. І бачить, віднаходить глибокі речі не в «триповерхових філософіях», створених чиїмись розумами, а в живому житті. Ось, навмання: «По мере продвижения по лестницам, запах бедных и несчастных людей все усиливался. Я верю в то, что поры несчастных людей выделяют некие испарения неудовольствия, страха и несчастья, извергаемые телами людей в беде… Я потом проверил свою теорию через десяток лет в тюрьмах и лагере».
Що ще? Віктора Єрофєєва «Енциклопедія російської душі». Грайливо, дотепно (іноді – не дуже), але, як на мене, досить часто несправедливо до росіян. На грані, а то й за межею фолу. «Тобі то чого?!» - чую подивовані, а то й роздратовані вигуки. Та ні, нічого. Мене якраз деякі моменти тішать і звеселяють. Але загалом… Всі кацапи – дебіли, глевкі шматки м’яса, і хоча всезнаючий, іронічний, тонкий (хоч і з пристойним черевцем), елегантний і стильний автор ще гидливо терпить їх і все довколишнє расєйське свинство, але квиток на Air France у нього в кишені. «Мнє в Паріж, по дєлу, срочно!» Я все розумію, звичайно: Чаадаєв, Гомбрович, сміх крізь сльози, тонкий пост-постмодерний стьоб і все таке інше. Але почитайте хоча б «Русское психо» того ж таки Лимонова і, як кажуть в Одесі, відчуйте «двє большиє разніци».
Прозовий ряд доповнює «Інше життя» Орхана Памука і «Ґодорі» Отара Чіладзе. Нобелівський лавреат Памук звучить непогано, але, як на мене, поступається потужному нелавреату Чіладзе. «Ґодорі» — це потужної сили трагізм, в основі якого – нездійсненність Вітчизни, це, до речі, й темпераментна національна самокритика, але й відповідальність, і надія. Не знаю, чи є подібний твір в сучасній українській літературі, я принаймні не читав, щось невловно поєднує його із «Опівнічними дітьми» Салмана Рушді, так мені здалося, але здалося й таке: подібну річ міг і має створити й український, саме український автор, і якісь перегуки, якась спільна тональність, може статися, проступлять в романі Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», уривки з якого читав в журналі «Сучасність». Треба буде прочитати його повністю, а паралельно повернутися до «Ґодорі», в окремому виданні, якщо пощастить дістати, бо за першим заходом читав у двох числах «Дружби народів», де був, на жаль, надзвичайно дрібний шрифт, приступний хіба беркутовим гуцульським очам Герасим’юка, котрий і давав мені цей визначний грузинський роман.
Однією з останніх серед прочитаного є збірка оповідань Юрія Камаєва «Мед з дікалоном». Цікаво. Тим більше, що історії ці переважно пов’язані з південною Волинню, з Кременеччиною й Кременцем, де останнім часом випадає часто з’являтися. Ще раз скажу, цікаво. «Наш чєловєк».
З поетичних книжок читав і перечитував Лєоніда Ґубанова «Я сослан к Музе на галеры…». Запам’яталися також «Горище» Тараса Федюка, «Ефіопія» Сергія Жадана, «Літостротоn» Віктора Неборака, «Нічний політ» Світлани Короненко, «Кора нації» Василя Старуна. Не обминути й «Повернення» Миколи Холодного, довготривале вільне або невільне замовчування котрого видається мені великою несправедливістю і піднабридлою малоросійською непристойністю. Натомість появу «Повернення», своєрідного «Вибраного» сприймаю як визначну подію. Отож. Такі абсолютно несхожі книги, зовсім різні автори. Дочитавши все і навіть щось не сприйнявши, подумки кажеш: «Українська поезія справді розкішна…» А може, й велика.
Додаткові матеріали
- Ірина Славінська: «Письмо з околиці» Дністрового - надзвичайний текст»
- Сергій Тримбач: «Книги не обираю, радше вони обирають мене»
- Олександр Архангельський: Ходжу за книжками на «Нон-фікшн» та на ММВК з великою дорожньою сумкою
- Валентина Клименко: «Раджу прочитати «Сліпоту» Жозе Сарамаго і «Бегущий за ветром» Холледа Хосейні»
- Олександр Очеретянський: «Брати до рук книжку, яка мені не потрібна — не стану»
- Діана Дуцик: Вибір книги – процес інтимний
- Ілля Кукулін: Тим, хто цікавиться поезією, раджу книжки Анастасії Афанасьєвої, Андрія Полякова, Павла Гольдіна, Наталії Бельченко
- Каша Сальцова: Літературу для читання обираю хаотично
- Далі від «Рай.Центру»
- Любко Дереш: Раджу почитати «Махабхарату»
- Григорій Вагапов: «Як зав´язати з бухлом і курінням» читав із задоволенням, але не подіяло!
- Ярина Скуратівська: Рекомендую Салмана Рушді
- Олег Коцарев: Часто трапляється так, що книжки самі знаходять мене
- Анастасія Афанасьєва: «Книги приходять до кожного свої»
Коментарі
Останні події
- 19.09.2024|19:44До України на знак підтримки прибули ще 27 тисяч книжок від британських видавництв
- 12.09.2024|10:28Книжкові події на Coffee, Books & Vintage #5
- 11.09.2024|10:54Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій
- 11.09.2024|10:444 міста Австрії, 10 презентацій, 6 авторів: як «Фронтера» розповідає про українську літературу за кордоном
- 11.09.2024|09:04Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса за 2024 рік
- 09.09.2024|12:44Українська перекладачка Ганна Яновська потрапила до Почесного списку кращих дитячих книжок 2024
- 07.09.2024|08:55Детектив Елін Гільдербранд “Ідеальна пара”, за яким Netflix зняв мінісеріал з Ніколь Кідман у головній ролі, вийшов друком у “Видавництві Старого Лева”
- 06.09.2024|10:26Книжка Олександра Гавроша увійшла до Почесного списку Міжнародної ради з книг для молоді (IBBY)
- 30.08.2024|11:09«Книгарня «Є» готується до відкриття першої книгарні нового формату у своїй мережі
- 27.08.2024|08:10«Книжка року’2024»: Тиждень книжкової моди Лідери літа у номінації «Візитівка»